Свято-Різдва Христова Кафедральний Собор м. Тульчин

Свято-Різдва Христова Кафедральний Собор м. Тульчин будувався на засоби графа Станіслава Потоцького в 1786-1817 роках як католицький домініканський костьол з чернечими келіями.

Але вже в 1832 році внаслідок того, що Подолія остаточно вийшла з-під польського впливу, був переданий в православне відомство. Височайшим велінням були закриті «излишнее монастыри католические, несоответсвовавшие своему назначению как по незначительному числу монахов так и по недостатку средств для существования». Одніею з вагомих причин звернення домініканських монастирів в Кам’янці, Смотричі, Летичові, Вінниці, Барі, Тульчині, Сокільці, Тиврові в приходських католицьких, а іноді і в православних храмах, послужила активна участь католицького духівництва в польських повстаннях на Подолії.

У жовтні 1835 року минулий костьол був освячений Преосвящейнішим Кирилом, архієпископом Подільським і Брацлавським в православну церкву Різдва Христова. Відомості ці були написані на мідній дошці, яка зберігалася в Храмі.

Пізніше на засоби вдови дійсного статського радника Олександри Абази в західній прибудові був облаштований престол, який був освячений в ім'я Святої Троїці 20 серпня 1867 року.

На 1872 рік в Храмі нараховувалось 928 душ прихожан обох статей.

З 1 жовтня 1862 року, по розпорядженню єпархіального начальства, двухповерхові церковні корпуси були передані разом з половиною церковної землі під приміщення духовного училища, переведеного з містечка Крутих.

Весною 1883 року було визначено, що церква училища, що розташовувалася в одній з кімнат будівлі училища, «не соотвествует своему назначению по тесноте помещения и расположению своему».

У зв'язку з цим, в будівлі церкви була побудована прибудова і 30 листопада 1883 року освячена на честь Зходження Святого Духу, оскільки таке присвячення мав минулий раніше училищний храм. У цьому ж році була організована церковно-приходська школа.

У великому трьохпрестольному храмі Богослужіння проводилися до 1928 року, коли «по ходотайству трудящихся Тульчина» церква, як молитовний будинок, була зачинена і переобладнана під театр.

Під час німецько-руминської окупації міста (1941-1944 р.р.) будівля була передана під церкву, але вже 8 вересня 1945 року ухвалою Виконкому Вінницької Облради №1029 будівля Христо-Різдвяної церкви була віддана назад під міський театр і будинок культури, а церковне майно передане в Свято-Успенську церкву. Пізніше в будівлі храму розташовувалася дитячо-юнацька спортивна школа.

Тільки 15 квітня 1991 року храм був переданий Виконкомом Тульчинської Райради Народних депутатів в безстрокове користування громадянам-прихожанам Христо-Різдвяної Церкви.

На підставі Указу Президента України від 4 березня 1992 року, 8 вересня 1992 року послідувало розпорядження Представника Президента України в Тульчинському районі №148 про передачу Церкві окрім будівлі Храму і прилеглих до нього церковних приміщень.

4 жовтня 1994 року рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви була організована єпархія і Собор Тульчинський стає Кафедральним.

20/3 липня 2004 року був освячений престол в храмі-прибудові на честь Святого Благовірного Князя Олександра Невського. У другій половині 11/24 листопада 2004 р. був освячений престол на честь Святого Мученика Царя Миколи і всіх Царствених мучеників страстотерпців і всіх Новомучеників Російських.

Історичні джерела:

Подольские епархиальные ведомости 1876г., Подолия историческое описание. 1891г, Приходы и церкви Подольской епархии. 1901г., фонды государственного архива Винницкой и Хмельницкой обл., Хмельницкой ОУНБ им.Островского, НБУ им.Вернадского, а также фотоархив В. А. Вигуржинского (г. Тульчин).