Тульчин історичний

  Районний центр Вінниччини на Україні місто ТУЛЬЧИН - це місто з великою історією, яка належить європейській спільноті.

  На Вінниччині є й інші міста , які де в чому своїм значенням у вітчизняній історії переважають Тульчин, будучи навіть гетьманськими резиденціями тимчасового характеру. Але у європейських масштабах Тульчину немає рівних.

  В історичних документах перша згадка про Тульчин припадає на 1607 рік, а у першій половині XVII - століття Тульчин стає визначним торговельним центром завдяки польському магнату Адаму Калиновському та європейським купцям.

  Однак після нетривалого занепаду і розрухи, викликаних трагічними подіями під час штурму Тульчинської потужної фортеці з численим гарнізоном повсталими козацькими загонами Б. Хмельницького в 1648 році під час народно-визвольної війни українського народу проти польського поневолення, Тульчин в кінці XVIII - століття розквітає і стає широко знаним центром промисловості і ремесел, високої європейської культури, завдячуючи визначному державному і політичному діячеві, графу Станіславу Щенсному Потоцькому - володарю великих земель в Україні.

  Саме він в 1775 році робить Тульчин своєю родовою резиденцією, споруджуючи в 1782 році  палацо - парковий ансамбль "Хороше", який успішно сперечався з кращими королівськими аналогами Європи.Цей унікальний і величний витвір мистецтва та архітектури  проектували французський художник, будівельник і механік Лакруа, дизайнер голандець Меркс, автор парку англієць Міллер.

  Місто швидко будується і буйно розквітає, успішно торгує, заповзято працює, стає відомим, статечним, а слава про нього лине ген по Європі: саме тут з"являються кращі європейські зразки декоративних і фруктових дерев, кращі сорти сільськогосподарських культур, рослин і квітів, виводяться кращі породи свійської худоби і птиці, виготовляються вишукані сорти і марки напоїв, створюються шедеври ремесел і гончарства, досконалюється система аграрної економіки, поліпшується матеріальне становище селян.

  Європейські гості у захопленні від Тульчинського високопрофесійного театру, величної художньої галереї із шедеврами  кращих майстрів європейського пензля Рафаеля, Моленара, Рембранта, Лампі, Тиціана, Ван Дейка, унікальної бібліотеки в 17000 томів кращих зразків світової літератури, нумізматичного кабінету і друкарні, численого творчого колективу українських майстрів національної вишивки, різб"ярства і художньо-прикладного жанру, високопрофесійного оркестру, тощо.

 Тульчин стає визначним суспільно - політичним, військовим і культурним центром, в якому з робочими візитами працюють високі керівники і державні діячі Росії, Франції, Польщі, Швеції: король Станіслав Август, князі Поліньяки, Шуазельє, імператори Олександр І і Микола І, князі Потьомкін, Шереметьєв. В дислокованих тут , на стратегічно важливих південно - західних рубежах Росії, військових з"єднаннях служать видатні полководці О. Суворов (Росія), Т. Костюшко (Польща), Ю.Понятовський (США), працюють революціонери - демократи, члени Південного таємного товариства декабристів ( з центром в Тульчині) П. Пестель, І.Бурцов, О. Барятинський, В, Давидов, К. Рилєєв, М. Басаргін, М. Бестужев-Рюмін, В. Раєвський, брати Бобрищеви - Пушкіни, М. Муравйов та інші.

 З Тульчином тісно пов"язане життя і творчість великої плеяди геніальних і видатних поетів і письменників: С. Трембецького і Ю. Словацького (Польща). Тульчин надихав на високі літературні зразки світової поезії геніального О. Пушкіна (Росія), що відчувається в його "Бахчисарайському фонтані", "Євгеній Онєгін", "Цигани", "Кавказський бранець".

  В Тульчині плідно працювали знамениті українські поети і письменники  І. Котляревський, М. Вовчок, А.Свидницький, І.Стороженко, М. Маркевич, а згодом тут гостювали П. Тичина, М. Рильський, М. Бажан.

  Тульчин - батьківщина визначних вчених В. Міхельсона, Л. Дейча, М. Маркевича. Тут творили художники І. Сошенко та К. рейхель.

  Тульчин - це місто "українського Баха", видатного і геніального українського композитора класика М. Леонтовича з його безсмертним "Щедриком" - різдвяним гімном всіх християн світу.

  "Маленький Париж", як любязно назвала Тульчин вдячна європейська громадськість - це цікава сукупність культурного надбання, це музеї і памятники, сквери і будови,поряд з якими хід історії віків, протягом яких тут колись проходили повз історію хижі татаро - турецькі поневолювачі; гордовиті польські вельможі, хоробрі і гнівні українські козаки та великодушні відважні російські офіцери - декабристи, герої 1812 року,  уславлені єврейські мудреці - хасиди; обдурені революційні червоні загони, німецько - фашистські загарбники та переможні - полки Радянської Армії.

   І напевне , буде справедливо, чесно і великодушно, якщо для всіх їх у величній історії Тульчина знайдеться гідне місце.

   Адже все це - не тільки українська, але й світова історія вищого порядку, яку слід памятати, берегти і пишатися нею.

  Це спільний обов"язок всіх європейців - дітей Тульчина.